ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНИХ КІБЕРОПЕРАЦІЙ ЗА ПІДТРИМКИ ДЕРЖАВ ЯК НОВІТНЬОЇ ФОРМИ МІЖДЕРЖАВНОГО ПРОТИБОРСТВА

Анотація

Встановлено, що впродовж 2020-2025 років масштаби кібератак, реалізованих державами або прихильними до них кібергрупами, значно зросли, а методи і підходи до їх проведення суттєво еволюціонували, поклавши початок новому етапу міждержавних конфліктів у глобальному цифровому просторі.  

У ході дослідження встановлено основні риси кібероперацій за підтримки держав. Як і кіберінцидентам, організованих іншими суб’єктами, кібератакам національних держав притаманні асиметричність, латентність і гібридність. Крім традиційних, держави використовують нові, раніше не притаманні їм методи: кібервимагання, незаконні операції з криптовалютою, впровадження віддалених працівників у країнах-конкурентах.

Встановлено, що у четвірку держав-лідерів з протиправної кібердіяльності ввійшли Китай, РФ, Іран та Північна Корея, кібероперації яких мають переважно геополітичний підтекст і спрямовані на посилення впливу над територіально близькими країнами, за винятком США. Основними цілями кібероперацій за підтримки держав були ІТ, освіта й дослідження, урядові системи, аналітичні установи й НУО, об’єкти критичної інфраструктури (ОКІ) й ланцюги постачання ІТ-продуктів і послуг.

Національно орієнтовані кіберсуб'єкти продовжують удосконалювати методи кібернападу, застосовуючи засоби автоматизації, хмарну інфраструктуру й технології віддаленого доступу, швидко експлуатуючи невиправлені вразливості й активно впроваджуючи ШІ, щоб зробити кібератаки масштабнішими, ефективнішими, складнішими для відстеження, а також дешевшими.

Важливою рисою сучасної злочинної діяльності держав у кіберпросторі є конвергенція зусиль національних суб’єктів і кіберзлочинних груп. Завдяки придбанню послуг зі здійснення кібератак, розробки шпигунського ПЗ і  хакерських інструментів держави не тільки посилюють і здешевлюють свої кіберзусилля, але й ускладнюють можливості їх виявлення і встановлення відповідальності.

Останнім часом зросли обсяги і значення державних кібероперацій ІПВ, які шляхом застосування засобів ШІ, зокрема створення синтетичних аналогів провідних новинних онлайн-ЗМІ і використання діпфейків, забезпечують ефективне маніпулювання громадською думкою і поширення бажаних пропагандистських наративів у країнах-конкурентах і на міжнародному рівні.

З’ясовано, що національні суб'єкти почали активніше впроваджувати віддалених інсайдерів у компанії «ворожих» країн насамперед для отримання доступу до розвідувальних даних і шпигунства, а також впровадження шкідливого ПЗ, вимагання і саботажу за місцем праці.

Дослідження показало, що лише в половині випадків кібератак, в тому числі за підтримки держав, були встановлені їхні справжні організатори, що є наслідком складнощів кібератрибуції – процесу відстеження й ідентифікації винуватця кібератаки, а також недосконалості й недотримання державами норм міжнародного права щодо кіберпростору.

Наголошено, що глибоке розуміння передумов та специфіки кібероперацій, що підтримуються державою, сприятиме вирішенню проблем їхнього виявлення та протидії мирним шляхом та в рамках міжнародного права.