МЕТОД ФОРМУВАННЯ ПРОТОКОЛУ МІЖРЕЄСТРОВОЇ ВЗАЄМОДІЇ З МІНІМАЛЬНИМ РОЗКРИТТЯМ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ

Анотація

У статті розглянуто науково-практичну проблему надлишкового розкриття персональних даних під час взаємодії державних електронних реєстрів. У багатьох випадках для прийняття управлінського або правового рішення достатньо підтвердити виконання визначеної умови, однак система-запитувач отримує значення первинного атрибута чи фрагмент реєстрового запису. Такий підхід збільшує обсяг даних, доступних стороні-перевіряльнику, ускладнює контроль їх подальшого використання та створює додаткові ризики кореляції відомостей між інформаційними системами. Метою дослідження є розроблення методу формування залежного від політики протоколу міжреєстрової взаємодії, який перевіряє допустимість запиту, підтверджує заданий предикат без розкриття вихідного атрибута та створює перевірюваний аудиторський запис без збереження персональних або сталих кореляційних даних у permissioned blockchain. Метод поєднує версійний профіль мінімального розкриття, перевірку мети, правової підстави, аудиторії, строку дії та параметрів предиката, зв’язування ZK-доказу з контекстом конкретної операції й формування ключового аудиторського зобов’язання. У блокчейні фіксуються лише мінімальні відомості, необхідні для подальшої перевірки цілісності операції, тоді як повні доказові дані зберігаються у захищеному позамережевому сховищі. Формальну модель подано для діапазонного предиката та доповнено умовами прийняття рішення, контролю одноразовості запиту і перевірки актуальності політики. Запропонований порядок передбачає перевірку доменних умов до виконання криптографічних операцій, що унеможливлює підміну дозволеної мети позитивним результатом перевірки доказу. Окремо визначено склад мережевих і позамережевих даних, механізм повторного обчислення аудиторського зобов’язання та сценарії виявлення модифікації доказу, повторного використання одноразового значення і звернення за застарілою версією політики або протермінованим статусом відповідного реєстрового твердження. Референсний прототип реалізовано на кривій secp256k1 із використанням зобов’язань Педерсена, бітової декомпозиції, неінтерактивних OR-доказів, Ed25519 і HMAC-SHA-256. Після 15 прогрівальних запусків виконано 150 вимірювань часу та 2000 функціональних перевірок десяти класів. Медіана формування доказу становила 30,587 мс, перевірки – 34,663 мс; 95-й перцентиль – відповідно 32,939 і 37,003 мс. Розмір серіалізованого доказу становив 7185 байтів. Усі валідні запити прийнято, а порушення мети, параметрів, аудиторії, строку дії, версії політики, актуальності статусу, одноразовості та цілісності виявлено. Для дослідженого предиката первинний атрибут стороні-перевіряльнику не передавався. Наукова новизна полягає у формалізації наскрізного зв’язку між дозволеною метою, мінімальним предикатом, контекстним доказом і приватним аудиторським якорем. Практичне значення результатів полягає у можливості використання запропонованого методу як контрольного рівня між сервісом політик, реєстром-джерелом і permissioned blockchain.