ВПЛИВ ПОЛІМЕРНИХ ПЛІВКОВИХ МАТЕРІАЛІВ ТА ХІМІЧНОГО СКЛАДУ ВІКОННОГО СКЛА НА ЗАХИСТ ВІД ЛАЗЕРНИХ СИСТЕМ АКУСТИЧНОЇ РОЗВІДКИ

Анотація

Запобігання витоку мовної інформації через оптоелектронний (лазерний) канал є одним із найбільш критичних і технічно складних завдань технічного захисту інформації в приміщеннях з обмеженим доступом. У роботі досліджено вплив захисної полімерної плівки SMC 12 та хімічного складу промислових зразків скла (Saint-Gobain Diamant 6 мм та Guardian float Guard 6 мм) на їх здатність протидіяти витоку мовної інформації через лазерні системи акустичної розвідки (ЛСАР). Проведено експериментальне дослідження хімічного складу скла методом рентгенофлуоресцентного спектрального аналізу на прецизійному аналізаторі «EXPERT 3L» та виміряно спектральні характеристики відбивання і пропускання чистих зразків скла та багатошарових плівкових структур у діапазоні довжин хвиль від 300 до 2600 нм. Встановлено, що наявність домішок магнію Mg (2,093 % мас.) у склі Guardian дещо підвищує коефіцієнт відбивання, проте суттєво збільшує коефіцієнт пропускання в інфрачервоному діапазоні (на 1 % при 660–2600 нм), роблячи його менш придатним для захисту порівняно зі склом Saint-Gobain. Виявлено контрпродуктивний ефект популярної комерційної бронеплівки SMC 12: її нанесення на скло Saint-Gobain призводить до різкого зростання коефіцієнта пропускання майже в 7 разів у робочому діапазоні ЛСАР (550–2200 нм), що кардинально полегшує дистанційне перехоплення акустичного сигналу замість його ослаблення. Запропоновано пошарову багатокомпонентну математичну модель оцінювання захищеності та обґрунтовано критерії вибору пасивних матеріалів, що дозволяє уникнути критичних помилок при проектуванні захищених приміщень.

Abstract. Preventing speech information leakage through optoelectronic (laser) channels is a critical problem of technical information protection in high-security facilities. This study investigates the influence of SMC 12 protective polymer film and the chemical composition of window glass samples (Saint-Gobain Diamant 6 mm and Guardian float Guard 6 mm) on their ability to counteract speech information interception via laser acoustic reconnaissance systems (LARS). An experimental investigation of the elemental composition of the glass was conducted using the precision X-ray fluorescence analyzer EXPERT 3L, and the spectral transmission and reflection characteristics of both bare glass and polymer film structures were measured across the 300–2600 nm wavelength range. It is established that the presence of magnesium Mg (2.093% wt.) in Guardian glass slightly increases the reflection coefficient but substantially increases light transmission (by 1% at 660–2600 nm), making it less suitable for passive protection compared to Saint-Gobain glass. Crucially, the application of the widespread commercial protective polyester film SMC 12 increases the transmission coefficient of Saint-Gobain glass by almost seven times within the operational range of eavesdropping lasers (550–2200 nm), facilitating the remote interception of speech information instead of mitigating it. A multilayer multicomponent model is proposed to evaluate acoustic security, and practical guidelines are established to help security engineers avoid critical design vulnerabilities when selecting passive defense materials.