РЕГУЛЯТОРНЕ ПОЛЕ ФОРМУВАННЯ ПОЛІТИКИ УПРАВЛІННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЮ БЕЗПЕКОЮ ОРГАНІЗАЦІЇ

Анотація

У статті розглянуто проблему недосконалості регуляторних документів у частині перегляду основних нормативно-правових актів, їх оновлення відповідно до змін та тенденцій щодо захисту інформаційних ресурсів. Наголошено на потребі удосконалення комплаєнсу організацій із урахуванням: динамічності оцифровізації послуг в Україні; інтегрованості у світовий діджиталізований простір, а також активного використання інформаційно-комунікаційних технологій; розширення спектру послуг у сфері електронних комунікацій, якими обумовлюються нові атаки на підприємства. Підкреслено, що перераховані тенденції вказують на потребу посилення захисту інформаційних потоків організацій (від несанкціонованого доступу, витоку конфіденційних даних, втрати інформаційних активів, розповсюдження результатів інтелектуальної діяльності, поширення інформації, що становлять комерційну таємницю) на основі формування надійного регуляторного підґрунтя. Наведено визначення понять: «політика інформаційної безпеки», «політика безпеки інформації», «політика інформаційної безпеки банку», а також представлено ресурси, які виступають об’єктами поширення політики інформаційної безпеки організації. Проведено моніторинг нормативно-правових документів та виокремлено основні регуляторні документи щодо забезпечення інформаційної безпеки організацій, а саме: закони, положення, постанови, міжнародні стандарти, укази Президента, що регулюють питання кібербезпеки та захисту інформації організацій, які функціонують у фінансовій сфері. Результати моніторингу документів та їх узагальнення розглядаються як підґрунтя формування посилення комплаєнсу та можливість їх імплементування у практичну діяльність банків при розробленні політики управління інформаційною безпекою фахівцями з кібербезпеки (головного комплаєнс-менеджера (CCO) та керівника, що загалом виступає гарантом забезпечення інформаційної безпеки — CISO)).